Після того, як на виборчій дільниці я зробив свій вибір на користь декількох політичних партій та одного кандидата на посаду міського голови, мені закортіло відвідати сусідні місця волевиявлення громадян мікрорайону. Зазвичай байдужий до політики, цього разу я зробив для себе виключення і активно зацікавився ходом виборчих процесів.
Заходжу в місцевий ЖЕК, підіймаюсь неширокими сходами і опиняюсь в актовій залі. Довгі черги, які стали атрибутом цьогорічних виборів, мене вже не дивують. За столами сидять стомлені члени дільничної комісії, подумки співчуваю – в них попереду ще ціла ніч. Хтось запитує чи можна невістці проголосувати за копією паспорта, комусь радять пошукати своє прізвище, що починається з літери «Р», в діапазоні між «Т» та «Ф». Якщо не зважати на проблеми зі списками виборців, загалом вибори проходять, як кажуть «тихо, мирно і спокійно».
При виході, вже на вулиці, помічаю старенькі «Жигулі» з інтригуючою назвою «ОБСЄ». В моїх очах запалюється вогник цікавості, підхожу до коренастого водія і, не приховуючи щирого захоплення, запитую:
— Добридень. Ви, перепрошую, справді з ОБСЄ?
— Так, і зі мною двоє іноземців – офіційних спостерігачів. Тільки що були тут, а зараз пішли до наступної дільниці, – кивком вказує мені на будівлю сусідньої школи.
— Дякую, щасти вам.
По дорозі придумую декілька запитань і, з затамованим відчуттям хвилювання, заходжу в спортивну залу школу. Тут розміщена виборча дільниця №57. Одразу помічаю своїх майбутніх співрозмовників, які в іншому кінці приміщення через перекладача активно про щось розпитують голову тутешньої дільниці. Підхожу, мовчки стаю поруч і намагаюсь почути кожне слово.
— … Чи присутні на дільниці міліція або інші силові струтури? – запитує серйозний іноземець 40-50 років, при цьому помічаючи щось в себе на листку.
— Ні, згідно законодавства їм заборонено тут знаходитись. – відказує голова комісії.
— Гаразд, на скільки великі проблеми зі списками?
— Зараз проблем майже нема, завчасно виправили багато помилок.
— А наскільки взагалі ці вибори складніші за попередні? – цікавиться інший представник ОБСЄ – усміхнений молодик.
— Дуже напружені, чотири бюлетня за раз – це набагато важче, ніж президентські вибори. І ще місцеві вибори наклались на загальнодержавні – знову в два рази важче.
— Багато спостерігачів?
— Так, дуже велика кількість від різноманітних партій, блоків та кандидатів. Журналісти також є, — дивиться у мій бік.
— Скільки у вас скриньок для голосування?
— Шість великих та ще дві маленькі.
— А що ви будете робити, коли вони заповняться? – посміхаючись запитує молодик ламаною російською.
— Трясти – «відстрілюється» голова дільниці в тому ж тоні.
— Ой, а можна подивитися як ви це робитимете? – не вгамовується жартівник.
Сміються.
Ще декілька незначних запитань і вони прощаються – настає моя черга. Після декількох реплік дізнаюсь, що старший спостерігач – канадієць, частково зайнятий у політиці в своїй країні. Інший – датчанин, який є просто волонтером від своєї країни.
Я: Ваша думка про вибори?
Датчанин (посміхається): Поки що нам заборонено про це говорити, завтра, після обробки звітів спостерігачів, ОБСЄ опублікує офіційний прес-реліз. Наразі мусимо мовчати, вибачайте.
Я: Розкажіть про ваше завдання тут?
Канадієць: Всьго в Луцьку і Луцькому районі знаходиться три команди спостерігачів по двоє людей в кожній. Перша команда спостерігає за ходом виборів на дільницях, друга – слідкує за підрахунком голосів на дільницях, третя – працюють в територіальній виборчій комісії й слідкують за остаточним підрахунком голосів та відправкою результатів та іншої документації в Київ. Наше завдання – це просто спостерігати за ходом виборів, оцінити їх демократичність та прозорість. На щастя Україна робить великі кроки в напрямку демократизації суспільства, саме тому ми тут.
Я: Ваше враження від України в цілому?
Датчанин: Відмінно, чудова країна, ви щасливі, що живете в такій державі. Але от весна, сніг тане, багнюка… (посміхається).
Канадієць: Природа дуже нагадує рідну Канаду, багато снігу.
Коротку розмову закінчену, тиснемо один одному руки, бажаємо щастя. «Цікаво», — подумав я, — «невже їм справді подобається така країна, як наша? Мабуть-таки щось подобається» — погоджуюсь сам із собою і крокую до наступної дільниці.